The Beatles: «Антологія»
неусвідомленого прагнення піднятися иливырваться з убогості (66).
Пошуки виходу сняться нам до тих пор, поки ми не знаходимо його фізично. Я його знайшов (68).
ДО своєму рідному місту я ставлюся точно так же, як будь-який інший людина. Я зустрічав людей, які терпіти не можуть міста, де народилися і виросли. Напевно, тому, що там їм жилося паршиво. Моє дитинство в Ліверпулі було щасливим і здоровим, і мені подобається згадувати про ньому. Це не перешкодило мені виїхати і жити в іншому місці, і все-таки моїм рідним містом залишається Ліверпуль (64).
В Ліверпуль з'їжджаються ірландці, коли в їх кінчається картопля, тут же осідають чорношкірі і трудяться, як раби. Серед нас було чимало нащадків ірландців, негрів, китайців і так далі.
Ліверпуль -бедный, майже жебрак місто, тут живеться нелегко. Але його жителям властиво почуття гумору, тому що вони часто страждають; вони постійно сиплють жартами. Ливерпульцы на рідкість дотепні (70). А ще майже всі вони говорять небагато в ніс -напевно, через аденоїдів (64).
Ліверпуль -другий по величині порт Англії. В XIX столітті гроші робили на півночі. Саме там жили відважні, грубуваті люди, серед яких часто попадалися незначності. На нас, як на дивовижних звірів, дивилися зверху долілиць жителі півдня, лондонці (70).
[В Вултоне] було два знаменитих будинку. Один -приналежне Гладстону виправне заклад для хлопчиків -був видний з мого вікна. А за кутом стояв будинок під назвою "Сунична галявина" -старий викторианский особняк, перетворений в сирітський притулок Армії порятунку (напевно, раніше тут була ферма, де вирощували суницю). В дитинстві я часто бував там на садових святах разом с моїми друзями -Айвеном, Найджелом і Питом. Всі ми подовгу бовталися там і продавали лимонад в пляшках. От де завжди було весело! (80)
В дитячому саду я тужив. Я був не такий, як інші. Всю життя я був не таким, як усе. Це не той випадок, коли "потім він закинувся кислотою і прокинувся" або "потім він викурив косячок і прийшов в себе". Кожний дрібниця має таке же значення, як всі інше. На мене робили вплив не тільки Льюис Кэрролл і Оскар Уайльд, але і малолітні хулігани, росшие бік про бік з мною і рано або пізно що догодили за ґрати. З тієї же проблемою я зштовхнувся, коли мені було п'ять років: "З мною щось не так, тому що я бачу те, чого не бачать інші" (80).
Я завжди був домосідом -думаю, як і безліч інших музикантів, адже музику пишеш і граєш будинку. В дитинстві мені хотілося бути художником або писати вірші, щоб завжди бути удома (80).
На читання я витрачав безліч часу. Мені ніколи не набридало сидіти будинку. Це мені подобалося. Це я любив, напевно, тому, що ріс єдиним ребенком. Хоча в мене були зведені сестри, я жив один. Яиграл самс собою илисидел, уткнувшись носом в книгу (71).
Явсегда мріяв стати художником і жити вмаленьком котеджі в пустельної дороги. Для мене головне -написати коротке вірш або трохи картин маслом. Це схоже на сон -жити вкоттедже і бродити по лісу (69).
Я обожнював "Алісу в країні чудес" і намалював всі персонажі цієї книги. Я писав вірші в стилі "Бармаглота". Мені подобалася і "Аліса", і "Просто Вільям". Я сам складав пригоди Вільяма, тільки головним героєм в їх був я. И "Вітер в вербах" мені подобався. Прочитавши цю книгу, я заново пережив її. Це одна з причин, по котрої в школі мені хотілося бути заводилой. Я хотів, щоб всі грали в ті гри, в які хотілося грати мені, в ті, про яких я тільки чтопрочел (67).
На протязі всіх років навчання в "Давдейле" [початкової школі] я бився, перемагаючи тих, хто був сильніше, з допомогою "психічних атак". Я упевнено заявляв, що поб'ю їх, і вони вірили, що я на таке здатний (67).
Оскільки я не був прив'язаний до батькам, я умів робити вплив на інших хлопчиськ. Це подарунок, що мені дістався, -відсутність батьків. Я часто плакав тому, що в меняих ні, але разом с темс радістю усвідомлював, що в мене не всі так, каку інших (80).
Один раз в мене стріляли за крадіжку яблук. Я часто подворовывал разом с іншому. А ще
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209] [210] [211] [212] [213] [214] [215] [216] [217] [218] [219] [220] [221] [222] [223] [224] [225] [226] [227] [228] [229] [230] [231] [232] [233] [234] [235] [236] [237] [238] [239] [240] [241] [242] [243] [244] [245] [246] [247] [248] [249] [250] [251] [252] [253] [254] [255] [256] [257] [258] [259] [260] [261] [262] [263] [264] [265] [266] [267] [268] [269] [270] [271] [272] [273] [274] [275] [276] [277] [278] [279] [280] [281] [282] [283] [284] [285] [286] [287] [288] [289] [290] [291] [292] [293] [294] [295] [296] [297] [298] [299] [300] [301] [302] [303] [304] [305] [306] [307] [308] [309] [310] [311] [312] [313] [314] [315] [316] [317] [318] [319] [320] [321] [322] [323] [324] [325] [326] [327] [328] [329] [330] [331] [332] [333] [334] [335] [336] [337] [338] [339] [340] [341] [342] [343] [344] [345] [346] [347] [348] [349] [350] [351]